Академія національної безпеки

Рецензія на наукову монографію Зубчика Олега Анатолійовича «Формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу (державно-управлінські аспекти)»

Монографічне дослідження О. А. Зубчика виконане на актуальну тему, оскільки на сучасному етапі розвитку держави та суспільства, дедалі більшого значення набуває тенденція втрачання державою традиційно властивих їй одних функцій (зокрема, захисту, безпеки, перерозподілу суспільних благ) та набуття інших (зокрема, сервісних). Разом з тим, для розробки управлінської, політичної, економічної стратегій розвитку держави в умовах глобальної конкуренції, необхідно розуміти зміст та значення такої фундаментальної категорії, як конкурентоспроможність держави.

У монографії здійснено досить ретельний аналіз досліджень, які формують наратив конкурентоспроможності, що дозволяє побачити етапи розвитку думки про конкуренцію як суспільний механізм контролю. Автором систематизовано й узагальнено теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу, розкрито сутність понять «конкуренція» і «конкурентоспроможність», показано трансформацію змісту концепту «конкуренція» у контексті суспільного розвитку, проаналізовано конкуренцію як управлінську проблему, наведено методи та моделі оцінювання конкурентоспроможності держави.

На особливу увагу, на наш погляд, заслуговує те, що автор здійснює спробу розкрити евристичний потенціал концепту «політичний час», як інструменту аналізу державної політики.

Визначаючи особливості конкурентоспроможності держави у низці концепцій, методики та моделі конкурентоспроможності, О.А. Зубчик враховує низку важливих факторів, як політична стабільність, внутрішній економічний потенціал, зовнішньоекономічні зв’язки, державне регулювання (ступінь втручання в економіку держави), кредитно-фінансова система, інфраструктура, система менеджменту, науково-технічний потенціал, трудові ресурси. Також зазначається, що проблема конкурентоспроможності держави стала ще більш актуальною в контексті інтеграційних процесів в межах Європейського Союзу.

Загалом, як свідчить матеріал монографії, автор здійснив професійний і необхідний для реалізації мети наукового дослідження аналіз джерельної бази вітчизняних та зарубіжних мислителів, які тією чи іншою мірою займалися дослідженням конкуренції та конкурентоспроможності у світовій практиці, що є неодмінно важливим для з’ясування характерних рис конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу.

Цікавим виглядає авторський підхід розкриття дуалізму та протиріччя сучасного етапу формування конкурентоспроможності держави у контексті політичних змін. Автором переконливо доведено залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому України від «раніше пройденого шляху», розкрито політичні наслідки та нові перспективи конкурентоспроможності держави від членства України в Світовій організації торгівлі, проаналізовано інституційні чинники впливу на формування конкурентоспроможності держави.

Щоб визначити вплив на конкурентоспроможність держави політичної стабільності, ситуації у вищій освіті та запропонувати удосконалення державної політики щодо викликів освітньої еміграції у контексті забезпечення конкурентоспроможності держави, автор проаналізував результати конкурентоспроможності України згідно з ключовими методиками, які використовують в Європейському Союзі щодо оцінки суспільно-політичних та економічних процесів, які відбуваються в країні.

Крім того, у монографії міститься аналіз концептуальних засад формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Детально окреслено значення політичної,   економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Акцентовано особливу увагу на зростаючій об’єктивній потребі ефективності регіонального управління, особливостях політики регіонального вирівнювання, що здійснюється за допомогою таких інструментів, як дотації та субвенції.

Насамкінець, автор дає виклад наукових положень про визначення пріоритетних напрямів зміцнення конкурентоспроможності України.  Відзначено про особливий ефект законодавчих актів, які визначають функції та повноваження органів влади у сфері управління конкурентоспроможністю, їх взаємозв’язок та інструменти впливу на конкурентоспроможність регіонів і держави. Заслуговує на увагу теза про те, що Україна має використати участь у СОТ з точки зору її політичних можливостей, а саме, як політичного механізму.

Також автором показано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку у сучасному українському суспільстві. Запропоновано підвищення ефективності діяльності суб’єктів публічного управління та адміністрування, удосконалення державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва, заходи щодо активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу для підвищення конкурентоспроможності держави та інструменти імплементації досвіду провідних країн щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу.

Структура роботи є логічною: автор здійснює дослідження від загальних питань через аналіз наукових праць та міжнародних документів, українського законодавства до конкретних завдань удосконалення формування конкурентоспроможності держави. Також, до переваг цього дослідження слід віднести й вивчення великої кількості вітчизняних та іноземних джерел, включаючи й багато наукових видань європейських учених. Текст монографії написаний цікавою і зрозумілою мовою, що стане гарним підґрунтям для ознайомлення широкого кола читачів. Композиція монографії визначається метою роботи і в повному обсязі відображає логіку руху наукової думки та основні етапи дослідження. Книга складається з вступу, чотирьох розділів, висновків у вигляді післямови, списку використаних джерел, до якого увійшли основні публікації зарубіжних та вітчизняних авторів, присвячені науковим розвідкам проблеми конкурентоспроможності.

Результати і висновки, викладені у цій науковій праці та зроблені на підставі виконаного дослідження пропозиції, мають ознаки новизни. Робота може зацікавити як науковців, які досліджують проблему формування конкурентоспроможності держави, так і всіх, хто цікавиться зазначеною науковою проблематикою. Окрім цього, положення роботи можуть бути використані у процесі викладання таких курсів, як державний менеджмент, публічне управління та адміністрування, політологія, міжнародні економічні відносини, аналіз державної політики.

Загалом, монографія О.А. Зубчика відповідає високому рівню наукового дослідження, матиме, безсумнівно, інтерес з боку науковців, студентів та усіх, хто цікавиться проблемами конкурентоспроможності держави.

 

Доктор наук з державного управління, професор,
заслужений діяч науки і техніки України,
професор кафедри державного управління
Київського національного
університету імені Тараса Шевченка                                        Г.П.Ситник